ua ru
+38 073 010 90 94
+38 067 384 57 54
01054 Київ, вул.Тургенєвська, буд.38,офіс 102-103

Наслідки допиту директора вашого контрагента та визнання безтоварними господарські операції

28/03/2017

direktor2Мабуть одна з найактуальніших та, нажаль, болючих тем для бізнесу стала проблема наслідків досудового допиту директора підприємства. А якщо такий допит директора контрагента, то навіть вплинути на таку ситуацію підприємцю майже неможливо.

Як це зазвичай буває. Під час досудового слідства, на допиті директор підприємства дає покази щодо непричетності його до діяльності самого підприємства. Що в свою чергу, призводить до порушення правоохоронцями ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Саме матеріали допиту є підставами для порушення такої кримінальної справи та відповідно визнання всіх господарських операцій такого підприємства безтоварними.

Аналізуючи судову практику Верховного суду України при вирішенні податкових спорів, зокрема, постанову ВСУ від 22.11.2016 року у справі №826/1397/14 (№21-2430а16), звертає увагу те, що ВСУ як докази бере до уваги матеріали досудового розслідування.

У зазначеній постанові на підставі протоколів допиту директора контрагента платника у межах досудового розслідування було здійснено висновок про безтоварність господарських операцій. Під час допиту директор повідомив, що він не знайомий з контрагентами та не підписував ніяких первинних документів.

Така позиція ВСУ простежується і у інших подібних справах, де висновки ВСУ робились на підставі протоколів досудового допиту, під час яких директори контрагента платника наголошували на тому, що вони лише фактично є керівниками юридичних осіб та за винагороду погодились ними стати, взагалі не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.

ВСУ також вважає, що «факт того, що на момент розгляду справи стосовно офіційних осіб контрагентів не було винесено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами».

Як не дивно, але позиція Вищого адміністративного суду України в цих справах протилежна ВСУ, і вона є все ж таки на боці платників податків.

ВАСУ всупереч позиції ВСУ вважає, що виключно вирок суду у кримінальній справі, у якому встановлено чи відбулося діяння та чи вчинено воно конкретною особою є підставою для звільнення від доказування.

Відтак, доказами у податковому спорі відомості, які були отримані під час досудового розслідування, вважатися не можуть аж поки вони не будуть зазначені у вироку суду.

Так, в ухвалі ВАСУ від 27.07.2015 року (справа №821/2809/13-а) наводить наступне «результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Також слід звернути увагу, що у вищенаведеній справі №826/1397/14 зазначається, що постанова про порушення кримінальної справи не буде у справі належним доказом і не є юридичним фактом, оскільки в справі обвинувальний вирок не має місця.

Якщо порівнювати позиції ВСУ та ВАСУ, більш доцільно стати на бік позиції ВАСУ виходячи з наступного.

1. Лише ті обставини, які встановлені вироком суду мають преюдиційне значення (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
2. Якщо брати до уваги посилання на свідчення осіб, щодо яких немає вироку суду, то у цьому випадку маємо порушення презумпції невинуватості, визначеного Конституцією України.

За таких умов, не буде доведеною у належному порядку вина директора контрагента, оскільки вирок суду не має місця, а будуть лише протоколи допиту, які є по суті матеріалами досудового розслідування і не можуть прийматися судом як беззаперечний доказ.

Окрім цього, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (п. 4 ст. 95 Кримінально-процесуального Кодексу України).

Якщо ж цієї норми не було дотримано, то це означає пряме порушення засади безпосередності дослідження судом доказів, яка міститься у ст. 23 Кримінально-процесуального Кодексу України.

Виходячи з того, що відомості, які оформлені у протоколах допиту навіть у кримінальному провадженні не можуть визнаватися доказами, то яким чином вони можуть розглядатись у якості належних доказів судом при вирішенні податкового спору про безтоварність операцій?

Стаття 83 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачає вимогу безпосереднього дослідження доказів судом.
Слід звернути увагу ще на один важливий аспект: якщо допит свідків не був проведений у суді, то це унеможливлює платника надати будь-які заперечення, що стосуються таких свідчень.

3. Преюдиційне значення обставин, які були встановлені вироком суду, будуть мати місце лише для тієї особи, стосовно якої ухвалено вирок. Тому ми не можемо говорити про те, що таке ж саме преюдиційне значення такі обставини будуть мати для контрагента цієї особи.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначаємо, що відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право відступити від правових позицій, які зазначені у висновках ВСУ, та одночасно викласти мотиви такого відступлення.

А отже, в протилежність правовій позиції ВСУ, вважаємо, що при вирішенні податкових спорів матеріали досудового розслідування, які не «оформлені» вироком суду, не можуть визнаватися доказами, що є допустимими.

Таким чином, якщо безтоварність господарських операцій було визнано виключно на підставі матеріалів протоколу допиту директора контрагента, необхідність оскарження такого рішення в судовому порядку є очевидним. При ретельній підготовці до справи та застосування практичного досвіду ведення таких справ, оскарження рішення податкового органу про безтоварність господарських операцій буде позитивним.


Поставити питання