ua ru
01054 Київ, вул.Тургенєвська, буд.38,офіс 102-103

Митна вартість. Судова практика

07/02/2017

митницяКожен, хто хоч раз стикався з митницею, добре подумає – чи починати з нею спір та як це вдарить по кишені. Оскільки, всім відомо який дійсний стан справ в Україні з обчисленням сум судового збору, коли оскаржуються рішення, чи коли необхідно повернути надмірно сплачені суми податків чи платежів.

Однак, не зважаючи на всі вже «передчасно зрозумілі труднощі», кількість спорів з митницею, оскарження дій, бездіяльності митників наразі не зменшується.
Хотілося б зупинити увагу на таких спорах як «коригування митної вартості», так як зазначена категорія спорів є найбільш численною. Оспорюються картки відмови у прийнятті митної декларації та/або рішення (ППР).

Що ж відбувається? Митники, керуючись Митним кодексом України, під час контролю правильності визначення митної вартості товарів перевіряють числове значення митної вартості, що заявляється. Далі, провівши перевірку, митники обчислюють вартість на підставі наявної інформації та застосовуючи методи, які окреслені в Митному кодексі України. На митниці наявна цінова база, з якої митники «ніби вбачають», що тотожний товар було розмитнено за ціною, яка є вищою, аніж заявлена.
Які ж звичайні дії платника податку у такій ситуації? Перший варіант – це коли платник податку, не чекаючи, займається оскарженням картки відмови у прийнятті митної декларації, другий – сплачує митні платежі, податок на додану вартість вже враховуючи нову відкориговану митниками ціну, а потім звертається до суду за поверненням податку, збору, який ним був сплачений зайво.

Але! Аналізуючи судову практику (Постанови ВСУ від 15.04.2014 р. у справі №21-21а14, від 12.11.2014 р. у справі №21-201а14, від 12.11.2014 р. у справі №21-324а14 та ін.), можна дійти висновку, що позицією судів у таких спорах є те, що з вимогами про скасування рішення про коригування митної вартості не можна одночасно вимагати стягнення зайво сплачених митних платежів, внаслідок застосування такого коригування. Це є актуальним і на сьогодні.

З такої практики вбачається, що спочатку треба скасувати рішення митного органу щодо коригування митної вартості, а потім має бути подана заява до митниці про повернення коштів.
Проблемою є те, що найчастіше контролюючий орган не повертає кошти, а надсилає письмову відповідь, у якій відмовляється у поверненні переплат. Мотивується це тим, що для визначення актуальної вартості товару необхідно провести додаткову документальну перевірку заявника або взагалі вважають та посилаються на те, що вимоги платника податку є безпідставними.
У цьому випадку, не обійдеться без подання вже нової позовної заяви до суду.

Такі реалії: «суд – митниця - суд - казначейство», про час та витрачені кошти й говорити не треба.
Чому би не надати можливість заявити усі вимоги відразу для відновлення порушеного права та ефективного захисту, що було би логічно у цьому випадку? Однак, такий підхід неопрацьовано.

Отже, робимо такий висновок. Якщо у Вас вже є спір з питання «коригування митної вартості», то Вам необхідно пройти такі етапи:

1. Оскарження дій/бездіяльності;

2. Заява до митниці;

3. Позовна заява щодо повернення переплачених сум (у разі неповернення коштів).

Розглянемо більш детально частину таких спорів як «переплачені суми на митниці» та ситуації, що склалась у 2016 році.
Як правило, при переплаті на митниці, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, подавали до суду позовну заяву з вимогою про стягнення надміру сплаченої суми податку, надаючи при цьому рахунок в обслуговуючому банку та вказуючи конкретну суму переплати.

Та чи є альтернатива?

Альтернативою буде позовна заява з вимогою зобов'язати митний орган передати висновок Держказначейству. Однак такий спосіб захисту порушеного права у 2008-2009 році ВСУ не визнав. Якщо розглянути Постанови ВСУ від 17.06.2008 року та від 24.02.2009 року, ВСУ зазначає, що правильною буде вимога про стягнення сум з бюджету.
Але вже у 2015 році ВСУ дотримується зовсім іншої позиції: правильною є саме вимога про зобов'язання контролюючого органу передати висновок Держказначейству. Ця позиція є актуальною протягом 2016 та поточного року. Зазначене підтверджується Постановою ВСУ від 16.09.2016 року у справі №2а/0570/17001/2012).

А якою ж буде позиція ВАСУ?

Цікавим є те, що позиція ВАСУ є діаметральною актуальній позиції ВСУ станом на 2016 та початок 2017 року.
Судді ВАСУ вважають, що правильно слід подавати позовну заяву із вимогою про стягнення податку з Державного бюджету. Як приклад Ухвала ВАСУ від 04.02.2016 року у справі №806/2256/15.
У цьому «протистоянні» правових позицій суддів ВСУ та ВАСУ верх все ж таки взяв ВСУ (про це свідчить випадок скасування ВСУ ухвали ВАСУ, у якій вбачається їх позиція, яка було описана вище).

На сьогодні простежується тенденція у касаційній інстанції, як оперування доводами та правовою позицією суддів ВСУ. Тобто касаційна інстанція станом на цей час підтримує позицію ВСУ.
ВАСУ вважає, що «повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів».

А тому, підсумувавши вищевикладене, вважаємо, що якщо у Вас виникне спір з питання «переплачених сум на митниці», слід керуватися позицією ВСУ та подати до суду позов із вимогою про зобов'язання контролюючого органу передати висновок Держказначейству.

Уваги також заслуговує питання щодо судового збору при вирішенні спорів про оскарження, у тому числі ППР.

Постає питання: чи є ці спори спорами немайнового характеру (чи майнового)?

З однієї сторони, вимоги про скасування ППР є спорами майнового характеру, тому що їх безпосереднім наслідком є зміна у складі майна позивача. Така стійка позиція простежувалась на рівні апеляційних адміністративних судів і трималась до 2015 року.

Однак, редакцією ЗУ «Про судовий збір» вводиться інститут ціни позову, і ситуація значно ускладнюється, адже, в даному Законі на вказується якими є спори майнового і якими є спори немайнового характеру, зникає верхня межа для суми судового збору.

Неприємним моментом стало те, що зникає і верхня межа судового збору для оскарження ППР, яка становила 4 мінімальні заробітні плати. А тому, звернутись платнику податку до суду задля оскарження ППР стала справа не з дешевих. Навіть у тому випадку, якщо Ви сплатите судовий збір та виграєте у суді цю справу, не розраховуйте на швидке повернення суми судового збору.
Відповідно до Листа ВАСУ від 05.02.2016 року «орган державної податкової інспекції у справах про оскарження ППР зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору».

Але, є і моменти приємні. Раніше митні органі були звільнені від сплати судового збору та повністю користувались таким становищем, оскаржуючи всі рішення, які були прийняті не на їх користь, в усіх судових інстанціях. То станом на теперішній час, коли судовий збір сплачується, оскаржень рішень з їх боку стало дедалі менше.

У висновку зазначаємо, що аналізуючи останню практику склалась позиція - вимоги про скасування ППР є спорами майнового характеру, яку слід взяти до уваги.

Отже, реалії нашого часу такі – спори з митницею на сьогодні затяжний та дорогий процес. Але, якщо діяти, враховуючи напрацьовану практику, досвід та поради юристів, які стикалися з цією сферою, цей процес можна зробити легшим та менш «неприємним». Чекаємо судової реформи та сподіваємось на зміни.


Поставити питання