ua ru
+38 073 010 90 94
+38 067 384 57 54
01054 Київ, вул.Тургенєвська, буд.38,офіс 102-103

ЧОМУ ЗАКРИВАЮТЬ ГАЗОВІ АЗС АБО ЮРИДИЧНІ ПРОБЛЕМИ АВТОМОБІЛЬНИХ ГАЗОЗАПРАВОЧНИХ ПУНКТІВ

23.03.2018

 

 

Минулого року Київська міська адміністрація активізувала боротьбу з «нелегальними» автомобільними газозаправними пунктами (далі – «АГЗП»). З того часу чимало АГЗП у місті Києві було демонтовано. В більшості випадків такі демонтажі супроводжуються великою кількістю порушень зі сторони контролюючих органів, що є підставою для оскарження демонтажів та повернення вилученого газового обладнання.

В цій статті ми розглянемо проблемні питання експлуатації АГЗП, шляхи їх вирішення, а також найрозповсюдженіші порушення зі сторони контролюючих органів при демонтажі АГЗП та методи протидії таким порушенням.

Для початку, з’ясуємо, що собою являє АГЗП. Як відомо АГЗП існують модульного типу та стаціонарні, тобто такі, що розміщуються на фундаменті.

Нормативно правове регулювання експлуатації АГЗП відрізняється в залежності від їх виду з огляду на те, що модульні АГЗП відносяться до тимчасових споруд, а стаціонарні АГЗП належать до об’єктів будівництва.

Так, за існуючої судової практики стаціонарні газозаправні пункти відносяться до категорії споруд як об'єктів будівництва, а тому облаштування в їх основі фундаментної плити є облаштуванням фундаменту (малозаглибленого, мілкого закладання), в зв'язку з чим  розміщення стаціонарної АГЗП фактично є виконанням будівельних робіт.

З огляду на системний аналіз чинного законодавства України, для попередження виникнення непорозумінь з контролюючими органами при експлуатації стаціонарних  АГЗП, під час їх монтажу необхідно дотриматись наступних правил:

- виконувати будівельні роботи з будівництва АГЗП тільки після отримання від органу державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання відповідних будівельних робіт;

- при виконанні будівельних робіт з будівництва АГЗП необхідно керуватися розробленим та затвердженим проектом;

- під час проведення будівельних робіт на об'єкті майбутньої АГЗП необхідно забезпечити здійснення авторського та технічного нагляду;

- при будівництві об'єкту майбутньої АГЗП необхідно дотримуватись будівельних норм і правил. Зокрема, територія стаціонарної АГЗП має бути огородженою провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів, на території заправного пункту мають бути передбачені засоби пожежогасіння; відстань стаціонарної АГЗП до житлових будинків має складати не менше 50 метрів;

- завершений об'єкт будівництва АГЗП має бути прийнятий в експлуатацію відповідним сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України;

- монтаж і налаштування АГЗП має  здійснюватися тільки за наявності актів про готовність фундаменту і про закінчення будівельних робіт, виданих спеціалізованою організацією.

Крім того, слід враховувати те, що дії по зберіганню, переробленню та транспортуванню газу, а також технічні рішення з газопостачання населення і промислових підприємств є такими, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Тому, замовнику та проектанту будівництва стаціонарного АГЗП слід зважено і обґрунтовано підходити до визначення категорії складності такого об’єкта, і, у разі  віднесення його до об’єктів підвищеної небезпеки, звертатися до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для оформлення відповідного дозволу.

Також для розміщення АГЗП стаціонарного типу на певній земельній ділянці необхідно мати відповідні правоустановчі документи на таку земельну ділянку, адже здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою за рішенням суду їх повернення законним власникам, включаючи знесення будинків (будівель, споруд) за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельну ділянку.   

Експлуатація стаціонарної АГЗП без наведених вище документів  є порушенням у сфері містобудівної діяльності, за яке передбачена адміністративна та дисциплінарна відповідальність у вигляді накладання чималих штрафів.

У разі порушень вищезазначених вимог у сфері містобудівної діяльності досить складно в судовому порядку скасувати рішення контролюючих органів щодо виявлених порушень у сфері містобудівної діяльності посилаючись лише на формальні порушення з боку контролюючих органів.

Так, слід враховувати, що згідно існуючої судової практики, не являється можливим скасування рішень контролюючих органів щодо застосовування заходів відповідальності за порушення містобудівних умов з лише формальних підстав, таких як наприклад: порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки АГЗП; перевірка проведена за відсутності власника АГЗП; акт перевірки підписано неуповноваженою особою зі сторони особи, щодо якої проводяться заходи перевірки. 

Перейдемо до розгляду питань, які виникають при експлуатації АГЗП модульного типу.

АГЗП модульного типу, що розміщені у місті Києві, є елементами благоустрою. Тому, на такі АГЗП модульного типу розповсюджується положення Правил благоустрою місті Києва.

Саме на дотримання Правил благоустрою міста Києва звертають увагу контролюючі органи при перевірці правомірності експлуатації АГЗП модульного типу на території міста Києва.

За результатами таких перевірок контролюючими органами складаються приписи про порушення законодавства. Розповсюдженими є випадки зазначення у графі приписів «встановлено порушення» порушення п. 15.3.26. та 20.1.1 Правил благоустрою.

Складання припису на такій підставі та подальший демонтаж АГЗП є протиправним з огляду на наступне.

Серед переліку документів, що вказані в пп. 15.3.26 Правил благоустрою, необхідних для розміщення автомобільного газозаправного пункту, міститься генплан або схема розміщення.

Однак, на сьогоднішній день Київською міською радою не затверджено Порядку розміщення АГЗК модульного типу в місті Києві.

Відповідно до наявної судової практики, за відсутності прийнятого уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення, яким було б врегульовано питання розміщення АГЗП модульного типу в місті Києві, власник АГЗП позбавлений можливості надати визначений в пп. 15.3.26 Правил благоустрою генплан або схему розміщення.

Таким чином, незаконним є здійснення демонтажу АГЗП, власники яких мають документ, що посвідчує право власності або право користування відповідною земельною ділянкою, на підставі невиконання припису щодо  надання передбаченої п. 15.3.26, п. 20.1.1 Правил благоустрою дозвільної документації.

Це не означає, що для функціонування АГЗП модульного типу не потрібні дозвільні документи.

Так, Київські суди відмовляють у задоволенні позовів з вимогами визнати незаконними дії контролюючих органів на підставі ненадання власником АЗГП доказів наявності дозвільної документації на розміщення АЗГП у місті Києві.

Дозвільна документація на АГЗП модульного типу відрізняється в залежності від місця її розташування.

Так у разі розміщення АГЗП модульного типу на території паркувального майданчику, дозвільним документами будуть наступні:

- договір між КП «Київтранспарксервіс» та АГЗП про передачу  права надавати послуги з експлуатації платних паркувальних місць;

- договір при прийняття АГЗП у строкове платне користування та експлуатацію місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику;

- листом Міністерства регіонального розвитку про погодження Концепції на розміщення АГЗП модульного типу за конкретною  адресою;

- лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) про погодження розміщення АГЗП модульного типу на території паркувального майданчику за запитуваною адресою;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

- дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області на експлуатацію;

- декларація об'єкту підвищеної небезпеки;

-  робочий проект схеми організації дорожнього руху.

Виникає питання: Чи можна оскаржити демонтаж модульної АГЗП у разі відсутності деяких з перелічених вище документів? Відповімо, що можна і доволі успішно.

З цього приводу слід звернути увагу на порушення контролюючими органами процедури встановлення факту самовільного розміщення АГЗП та її демонтажу, які є підставою для скасування прийнятих з відповідними порушеннями актів контролюючих органів.

Зокрема, на законодавчому рівні встановлена процедура складання контролюючими органами припису, яка вважається порушеною контролюючими органами у таких випадках:

- не вчинено дій, спрямованих на отримання від власника АГЗП проектно-дозвільної документації на спірну АГЗП;

- не вручення/не направлено  власнику АГЗП припису, як це обумовлено Правилами, адже за відсутності факту вручення/направлення припису власнику АГЗП унеможливлюється виконання власником АГЗП вимог відповідного припису;

- припис не відповідає затвердженій формі;

- відсутні докази уповноваження представника контролюючого органу на складання припису з вимогою усунення порушень;

- припис не відповідає вимогам законодавства (не містить в собі інформації з приводу того, вимоги якого саме нормативного акту порушено власником АГЗП);

- у приписі не зазначено про необхідність здійснення власником АГЗП демонтажу АГЗП самостійно.

Слід мати на увазі, що порушенням процедури складання припису вважається виявлення наведених вище порушень контролюючим органом у сукупності.

Так, Київський апеляційний суд відхиляючи доводи про те, що припис не відповідає затвердженій формі, приходить до наступного висновку:

«за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, наявність виключно формальних недоліків при оформленні припису, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого рішення».

Окремо слід звертати увагу на те, що власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення АГЗП зобов'язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної АГЗП протягом зазначеного у приписі строк.

Так, згідно положень Правил благоустрою передбачено, незаконно встановлені АГЗП мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім АГЗП, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Тому, власнику АГЗП має бути надано можливість протягом відповідного строку за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) АГЗП із зазначенням такого строку у приписі.

Крім того, у разі невиконання припису, уповноважена особа, яка внесла такий припис, має у триденний строк скласти протокол про адміністративне правопорушення.

 Здійснення контролюючим органом демонтажу АГЗП без врахування строку на добровільний демонтаж, а також не складання протоколу про адміністративне правопорушення надає можливість в судовому порядку визнати демонтаж АГЗП протиправним.

На останок хочемо зазначити, що при оскаржені неправомірних дій контролюючих органів щодо демонтажу АГЗП необхідно вимагати скасування не припису, а саме доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, в якому АГЗП включено до переліку на демонтаж.

Необхідність оскарження наведеного доручення пояснюється тим, що припис складається саме на основі такого доручення, а тому визнання протиправним доручення та його скасування автоматично тягне за собою визнання припису таким, що не має правових наслідків.

Підсумовуючи викладене, відмітимо, що оскарження дій контролюючих органів щодо демонтажу АГЗП є цілком можливим, однак для цього необхідно звернутись до досвідченого юриста, який зможе розглянути деталі кожного окремого випадку демонтажу АГЗП та розробити ефективну схему його оскарження.

Статтю підготував юрист практики Господарського та податкового права

OLSTEN PARTNERS LAW COMPANY

Довгопол Вадим


Поставити питання